Жінки у Червоній армії

У Червоній армії жінки служили не лише у медичній службі. Сотні тисяч жінок протистояли окупантам як снайпери, розвідники, водії, артилеристи, у складі протиповітряної оборони та інших бойових формувань. Якщо жінки-червоноармійці потрапляли в полон, їх одразу відокремлювали від чоловіків і поводилися з ними так само погано, як і з чоловіками. З 1943 року жінки-червоноармійці були офіційно звільнені з полону як військовополонені у зв’язку з нестачею робочої сили в „Третьому рейху“ і змушені були виконувати примусові роботи як цивільні „східні робітниці“ або в’язні концтаборів СС. У фонді даних Меморіалу Кернтен/Корошка містяться імена 28 жінок із Радянського Союзу, які загинули на примусових роботах у Каринтії. Для меншої кількості з них існує більше одного джерела: в одному з них жінка задокументована як цивільна підневільна працівниця, а в іншому – як військовополонена чи солдат Червоної армії. Так, наприклад, справа з Єлизаветою Лосєвою, яка народилася 3 лютого 1896 року в Радянському Союзі і померла 17 січня 1944 року в районній лікарні Клагенфурта. Вона виконувала примусові роботи для підприємства “ Кнох “ . В офіційних цвинтарних документах вона значиться як „східна працівниця“; у реєстрі імен та місць поховань радянських померлих в Австрії Інституту Людвіга Больцмана вона фігурує з позначкою „KG“ для військовополонених, тобто як червоноармійка. Її останки були перенесені з центрального кладовища Аннабіхль у Клагенфурті на військовий цвинтар Санкт-Вайт/Глан у 1974 році та перепоховані у могильному ряду 4, могила 193.