Необхідність вжиття заходів у Шпітталь-ан-дер-Драу

Закон про добробут військових поховань потребує постійного та гідного утримання могил та „забезпечення доступу до них“. Згідно з (старими) записами Чорного Хреста, у похованні „Айх 2 (Захід)“ біля села Айх покояться 2 400 червоноармійців, і воно з’єднане з державною дорогою стежкою. За даними Чорного Хреста, 3 600 червоноармійців поховано у могильнику „Айх 1 (схід)“ біля водоочисної станції Мілльштеттер-Зеє – до цього поховання дороги немає. З трьох боків воно оточене лісом, а з четвертого – сільськогосподарськими угіддями. Вам доведеться пробиватися крізь зарості або йти фермерським полем, щоб відвідати, ймовірно, найбільшу братську могилу в штаті Карінтія. Вибір такої місцевості, щодо доступності, для поховання законодавці, найімовірніше, не робили навмисне.

Як і у випадку з братською могилою у Вольфсберзі/Санкт-Йоганні, невідомо, скільки солдатів Червоної армії лежать у цих могилах у Шпіталі/Драу. Військовий історик Х. Спекнер бере цифри з Чорного хреста, але додає як обережність: «Документи про причину та дату смерті величезної кількості (приблизно 6000) мерців, що лежать на могильних полях «російських кладовищ» Айх 1 і Айч 2 не відомі». Примітно також, що кілька років тому до обеліск серед братських могил, що знаходяться на відстані близько кілометра один від одного, була прикріплена меморіальна дошка про те, що тут поховано чотири тисячі російських солдатів і мирних жителів; по одному на кожну братську могилу. Що дає нам приблизну кількість у сумі 8000 загиблих із Радянського Союзу, похованих у Шпіталі/Драу. Існує також оцінка, поширена деякий час тому одним із регіональних істориків, яка значно нижча. Іншими словами: необхідно провести переоцінку та вжити заходів. (Хуберт Шпекнер, У владі ворога – табір для військовополонених в «Остмарці» 1939–1945 рр. Oldenbourg Verlag, 2003, стор. 299).